Патодевелоперка по ізраїльськи. Так будують на чужій землі

19 серпня три ізраїльські організації громадської користі – Bimkom Planning and Human Rights, Ir Amim і Peace Now – оприлюднили інформацію, що Міністерство будівництва та житлового господарства Ізраїлю відкрили тендер на будівництво 1234 житлових будинків на окупованому Західному березі. Запланований проект має з’явитися на території, що називається Мевасерет Адумім або E1, яка відповідно до угод з Осло належить до зони C Західного берега, тобто перебуває під виключним контролем Ізраїлю. E1 має для Ізраїлю стратегічне значення через своє розташування: він знаходиться на лінії між Єрусалимом і річкою Йордан, що є найвужчою частиною Західного берега. Ця територія переважно заселена палестинськими бедуїнами, які щодня зазнають насильства з боку поселень. Якщо проект реалізується, навіть 3000 місцевих палестинців можуть бути примусово виселені.

Критики цієї рішення стверджують, що будівництво поселення знищить традиційний спосіб життя бедуїнських громад і віддалить перспективу мирних угод між Ізраїлем і Палестиною. Створення коридору поселень, що з’єднує окупований Східний Єрусалим із незаконним поселенням Маале Адумім, розташованим приблизно за 10 км на схід, додатково обмежить мобільність палестинців на Західному березі і ускладнить створення незалежної палестинської держави.

Палестинський правозахисник Убай аль-Абуді сказав у інтерв’ю для Al-Jazeera, що створення нового поселення стане «останнім цвяхом у гробі двопалатного рішення». За його словами, створення поселення зробить неможливим виникнення незалежної Палестини поруч із Ізраїлем.

Чому Ізраїль вирішив розширювати поселення за два місяці до майбутніх виборів? Як створення незаконної з точки зору міжнародного права інфраструктури поселень вплине на життя палестинців? Звернемося трохи назад у часі і розглянемо історію ізраїльського колоніального проекту на окупованому Західному березі.

Звідки взялася окупація Західного берега?

Кордони Ізраїлю сформувалися внаслідок угод про припинення вогню, укладених у 1949 році. У випадку Західного берега лінія, визначена тоді, мала формальний характер тимчасової лінії перемир’я, але з часом почала функціонувати як міжнародно визнаний кордон Ізраїлю. Сектор Гази, який не був зайнятий ізраїльськими силами, опинився під контролем Єгипту, тоді як Йорданія у 1950 році односторонньо анексувала Західний берег.

Так визначені кордони суттєво сприяли Ізраїлю. Країна отримала доступ до понад 77% колишньої території Британського мандату Палестина. Тим часом, напередодні незалежності євреї становили лише 30-35% всього населення. Ізраїль також взяв під контроль стратегічний коридор, що з’єднує агломерацію Гуш Дан із Єрусалимом. Цей крок розділив палестинські території із західного боку. Сам доступ до Єрусалиму відкрив шлях до подальшої експансії Ізраїлю у напрямку річки Йордан.

Форма його кордонів також принесла Ізраїлю серйозні ризики. У найвужчому місці смуга землі, що з’єднує північ із півднем країни, була всього 15 кілометрів. Ідея перерізати державу навпіл арабською інвазією протягом років стала найбільшим кошмаром ізраїльських стратегів.

Ситуація змінилася у 1967 році з нападом Ізраїлю на Єгипет, Йорданію, Сирію та Ірак – конфліктом, який в ізраїльській історіографії називається війною шести днів. Внаслідок цього Ізраїль зайняв сектор Гази, Синайський півострів, Західний берег і сирійські висоти Голан.

Ключове пропагандистське значення мало захоплення всього Єрусалиму, яке досі відзначають у рамках ізраїльського свята Йом Єрушалаїм. Адже раніше під контролем Ізраїлю була лише його західна частина, тоді як Старе місто і решта Східного Єрусалиму залишалися під йорданською окупацією. У перші дні після здобуття міста ізраїльські солдати самовільно зруйнували так званий Марокканський квартал у Старому місті, створивши місце для існуючого й досі молитовного майданчика біля Західної стіни. Найстаріші з зруйнованих будівель датуються XII століттям.

Одним із наслідків війни 1967 року був зростання антисемітських настроїв у багатьох регіонах світу, особливо у східному блоці та країнах, пов’язаних із Радянським Союзом. В Польщі ці події стали приводом до так званої антисионістської кампанії, внаслідок якої понад 13 тисяч польських громадян єврейського походження були вигнані з країни.