Чи стане Туреччина «другим Іраном» і що з цього приводу НАТО?

Patrycja Wieczorkiewicz: Обговорюючи потенційну війну між ядерною імперією та НАТО, зазвичай з тривогою дивимося у бік Росії. Однак останнім часом у медійному просторі все частіше з’являється сценарій із Ізраїлем і Туреччиною у головних ролях. Наскільки ймовірною є його реалізація?

Karol Wasilewski: Якщо припустити, що Ізраїль і Туреччина — раціональні актори, то масштабна війна здається дуже малоймовірною — наслідки були б дуже тяжкими для обох сторін. Крім того, США зробили б усе можливе, щоб запобігти такій війні, оскільки це поставило б їх у надзвичайно складну ситуацію, між лояльністю до Ізраїлю та членством у НАТО, до якого належить Туреччина.

Однак тут є одна невідомість: США здається, втрачають інтерес до безпеки Близького Сходу і все менше схильні грати роль модератора між ворожими сторонами. На даний момент здається, що якщо й далі буде ескалація між Ізраїлем і Туреччиною, то сценою для бойових дій залишиться Сирія.

18 серпня Ізраїль завдав авіаудару по сирійській базі Абу аль-Духур, стверджуючи, що Сирія планувала розмістити там постійно турецькі війська. Що там насправді сталося?

Ізраїль стверджував, що має розвіддані, які вказують на рухи турецьких військ у напрямку бази в сирійській провінції Ідліб. База знаходиться приблизно за 70-80 кілометрів від кордону з Туреччиною.

З того, що нам відомо, Ізраїль не повідомляв турків про намір здійснити нальоти. Тому ми мали справу з дуже небезпечною ситуацією. Турецькі військові бачили ізраїльські винищувачі, що летіли у напрямку їхнього кордону, і не знали, яка їхня мета і куди вони прямують. Вони могли лише сподіватися, що завершать політ ще над Сирією. Можу сказати, що Ізраїль тут трохи «пограв у ковбойку».

Туреччина заперечила, що готувала розміщення своїх військ у цій базі, а сирійська влада також запевнила, що не планувала цього. Цікаво, що Том Баррак, посол США у Туреччині та спеціальний посланець з питань Сирії та Іраку, фактично підтвердив турецьку версію подій. Він сказав, що американці перевірили ізраїльську розвідку і не знайшли переконливих доказів того, що Туреччина справді перекидає туди війська. Він підкреслював, що ситуація була надзвичайно небезпечною, і хвалив турків за збереження холоднокровності.

Навіщо це було Ізраїлю?

Ізраїль аргументував, що йшлося про визначення червоних ліній, даючи зрозуміти, що він не допустить посилення турецької військової присутності у Сирії, особливо якщо вона буде просуватися на південь.

Цікаво, як цю ситуацію інтерпретували турки. Їхнім способом деескалації напруженості було подання ізраїльського удару переважно як дії для внутрішньої кампанії Нетаньяху. У цій інтерпретації прем’єр Ізраїлю намагається зміцнити свій образ Містера Безпеки — людини, яка забезпечує безпеку ізраїльтянам, — а з Туреччиною хоче зробити ще одного ворога, з яким боротиметься у кампанії.

Також у самому Ізраїлі з’являються голоси, що частково поділяють турецьку точку зору: що проблемою є Нетаньяху і що антагонізування Туреччини є надзвичайно нерозумним. Я б не припускав, що якщо б Нетаньяху втратив владу, це призвело б до суттєвого прориву у відносинах між Ізраїлем і Туреччиною. Джерела конфлікту глибші за особисті стосунки між лідерами.

Ситуація, ймовірно, була б легше контрольованою. У менш конфронтаційній атмосфері можна було б ефективніше впроваджувати механізми розв’язання конфліктів, такі як ті, що пропонують американці. Том Баррак говорив про необхідність створення постійного каналу комунікації між Ізраїлем, Туреччиною і Сирією, який міг би запобігати подібним кризам.

З якою метою це було зроблено Ізраїлю?

Ізраїль аргументував, що йшлося про визначення червоних ліній, даючи зрозуміти, що не допустить посилення турецької військової присутності у Сирії, особливо якщо вона буде просуватися на південь.

Це було зроблено для того, щоб запобігти ескалації напруженості і зберегти контроль над ситуацією, а також для того, щоб показати, що Ізраїль здатен діяти рішуче і незалежно у регіоні.

Реакція Туреччини була різкою: вона заперечила будь-які наміри розміщувати війська у цій базі, а сирійські власті запевнили, що не планували цього. Це свідчить про те, що ситуація залишалася напруженою і потенційно вибуховою.